Віолета - До Останньої Зими

Ти несла так вперто до болю і сліз
А я відпускав в твої руки так легко дуже
Рано косінній розлуку для нас приніс
Тоді зрозумів я, ти мені небайдужа
Доля розлучила нас без зайвих слів
Сліди постирала на спільній дорозі
Лише тоді мій розум остаточно прозрів, Коли тебе не стало на моєму порозі
Я думав байдужа, я думав в мене
А як бачиш, я без тебе вмираю
Тепер твоє мовчання струном б'є менках
Та серце твоє зіною в моїм полоні
Ти дивишся в стелю, як зранений птах, І сльози ховаєш у холодній долоні